Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.
    Президент України В. Ющенко, підтримавши ініціативу громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій (Указ № 856 від 25.09.2008 р.).
    Заходи, приурочені до  річниці Голодомору, щорічно відбуваються  у  ХКТЕІ.
    25 листопада 2015 р. у навчальному закладі, проведено відкриту виховну годину          «Цей страшний 33-й», у якій  узяли участь студенти коледжу інституту  та інституту – майбутні бухгалтери, менеджери, фінансисти, правознавці.
    Голова циклової комісії права та суспільних дисциплін Н.І.Солтис розповіла студентам про те, що в історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце: це було не випадкове явище природного чи соціального походження, а наслідок цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцид проти нації.
    Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано предковічні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду було знищення соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.
    Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., то  маємо розуміти період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців  (приблизно за 500 днів), в Україні загинули мільйони людей. Пік Голодомору припав на весну 1933 року: тоді  помирало 17 людей щохвилини,    1000 - щогодини, майже  25 тисяч - щодня...
    Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.
    У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донбасі - у 3-4 рази. Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. У таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.
    Дослідники називають різні цифри загиблих під час Голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але у будь-якому випадку,  йдеться про  мільйони безвинних жертв. А з урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, Голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.
    Проте, критерієм масштабності трагедії є, очевидно, не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе, як своє. Студенти ХКТЕІ глибоко пройнялися подіями та фактами  страшної трагедії українського народу періоду 1932-1933 рр. і зауважили, що всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною. Маємо завжди про це пам’ятати…