Пітьма. Чи день чи ніч, чи дощ чи вітер, чи сонце світить... Ніхто не звертав на це уваги, адже людський розум був затьмарений, тіло - виснажене, душа - тривожна, спантеличена. Вона, здавалося, тинялася без прихисту як в цьому світі, так і в потойбічному. Не було спокою ні в кого. Навіть пташки на верхівках дерев співали сумні пісні, очерет дихав журбою, весняний цвіт пахнув смертю!
     Ми пам'ятаємо. Із розповідей людей, які усе це пережили, із документальних фільмів про голодомор, із фактичних даних з того часу. Ми відчуваємо лише крихітну дозу болю того жахіття, поглянувши у вічі старенькій бабусі, яка передчасно втратила свою красу через оту зловіщу «чуму». Ми не в силах втамувати біль людей, які втратили рідних у період голодомору. Єдине, що ми можемо - не забувати, молитися...
     22 листопада 2013 року, напередодні Всеукраїнського дня пам'яті, усі співробітники та студенти Хмельницького кооперативного торговельно - економічного інституту вшановували пам'ять жертв Голодомору 1932- 1933 років. Захід, присвячений скорботній події, мав за мету якомога виразніше показати найбільш значущі моменти страшного часу на основі постановок, пісень, віршів від студентів. Також, донести до свідомості кожного із присутніх значущість жесту поваги та прояву співчуття. Важливо, щоб на нинішній день, коли, по суті, усі наші проблеми - краплинки у морі повсякденних життєвих турбот, ми розвивали в собі відчуття вдячності, цінності та звичайну людськість у мирний, «ситний» час. Щоб кожен ранок починали із молитви подяки за хліб на столі, свободу дуки й слова, за радість бачити здоровими та щасливими своїх рідних і друзів.
     Сценарій заходу був побудований настільки систематично, що дозволив вималювати в уяві повні і страшні картини років голодомору. Підсвідомо, глядачі ховали очі, бачачи постановки смерті дитини на руках у матері, відео, де старенькі бабусі ділилися своїми згадками. Намагалися приглушити звуки сумних мелодій, віршованих творів... Та кожен розумів, що ми не маємо права забувати. Нащадки повинні пам'ятати свою історію. Нація, яка її зневажає, ставить під знак питання своє майбутнє.
     Ведучі заходу зачитали найстрашніші факти того навмисного злочину. Голодомор 1932-1933 років — масовий, організований радянською владою, призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно- визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
     Україна стояла на колінах, мерцями сіялося поле... Діти залишалися без батьків. Матері хоронили дітей. Що може бути страшнішим? Повноту емоцій таких випадків передала постановка від студентів: було зображено картину жахливої ситуації, коли мати співає колискову уже мертвій дитині. Вона хоче відігріти немовля своїм голосом, дотиком, теплом свого тіла, яке поневолі й саме холонуло та ледве рухалося від виснаження і горя. У важких муках жінка народжувала і у мільйон разів важчих - прощалася із своїм дитям. Символічно, повітряна кулька білого кольору, наче душа дитини, злетіла високо в небо... і її уже не повернути.
     Божевілля, і як наслідок - канібалізм. Люди ставали жорстокішими за розлючену тварину. Тинялися, наче зомбі, не маючи спокою. А урядовці зловтішалися. Вразила розповідь студентки, почута із уст її бабусі. Та розповідала, як мати напекла хліба та залишила вистигати на столі, щоб потім нагодувати дітей. Як раптом у хату увірвалися дядьки. Почали нишпорити. Забрали усе зерно, інші продукти. Один із них, нахабно, зухвало вмостився на стільці і почав жерти отой дитячий хлібець. Варто тільки уявити, як він тішив диявола, що безперечно жив у його душі. Бо людина, хоч і не надто набожна, проте та, яка живе із Богом в серці, нізащо б так не вчинила.
     Завершився захід символічною хвилиною мовчання із запаленими свічками у руках. Запрошений отець Петро зачитав молитву в пам'ять жертв Голокосту, присутні приєдналися до слова та із відкритим серцем, щиро подумки попросили Всевишнього умиротворити душі загиблих, щоб вони мали спокій на тому світі, оскільки на цьому не судилося.
     Варто підкреслити, що науково - педагогічний склад Хмельницького кооперативного торговельно - економічного інституту, на чолі із ректором, забезпечує не лише якісну освіту, а надзвичайно велику роль надає реалізації цілісної виховної стратегії у педагогічному процесі. Повага до Батьківщини, її історії, предків - ключова ланка у формуванні та становленні високоосвіченої, грамотної особистості.