28 жовтня наша держава святкує 71-у річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників. І напередодні цієї визначної дати, а саме 27 жовтня, студенти нашого навчального закладу відвідали Музей Проскурівського підпілля. В роки Великої Вітчизняної війни тут знаходилась явочна квартира проскурівських підпільників, які ціною власного життя здобували перемогу для народу і Батьківщини.
    Усіх, хто переступає поріг Музею, вражають світлини, на яких зображено ті жахливі та надзвичайно важкі роки життя нашої Вітчизни – звитяжні роки мужності та безприкладної сміливості. Спогадами про своє дитинство в роки воєнного лихоліття поділився художній керівник культурно-мистецького центру «Ветеран», композитор Михайло Люшеня, який є людиною неординарною, творчою особистістю: багато років він керує мистецьким центром «Ветеран», пише музику до пісень, здійснює музичний супровід виступів свого колективу.
    Ніжними і грізними переливами душі – поезіями про війну і життя вразила усіх Ольга Лихогляд, відома подільська поетеса, яка не тільки пише талановиті вірші, але й напрочуд проникливо виконує пісні воєнних літ.
    Протягом усієї зустрічі зачаровував слух виступ тріо «Ветеран» – Раїси Ремінної, Ольги Лихогляд та Валентини Морозовської. Музичні перлини тих страшних років вразили в саме серце усіх студентів, на своїх крилах перенесли в атмосферу кривавих буднів, але й непереможної віри в майбутню перемогу.
    На жаль, не минуло і століття від того часу, як події війни знову вирують у нашій молодій державі. Вже в ХХІ ст. гинуть молоді люди, захищаючи молоду українську державу. Матері, доньки і дружини стримуючи сльози і біль у серці, проводжають своїх синів, чоловіків, батьків на цю жахливу війну, не знаючи, чи вони повернуться додому. Цим болем і сумом поділилася зі слухачами у пісні Раїса Ремінна, син якої уже рік воює на сході України.
    Загалом зустріч промайнула у дружній, теплій атмосфері. Студенти із затамуванням подиху слухали цікаві розповіді про історичні події, які відбувалися на території нашого міста. Кожен з них переконався у невмирущості афоризму «Мій край – моя історія жива». Такі зустрічі завжди залишають незабутній слід у серцях і душах молодого покоління, виховують у них патріотизм, прагнення навчатись і жити в ім'я Батьківщини.