Колись О.Довженко сказав:  «найсвітліша краса людини в труді». На світі безліч професій. Що ж таке професія? Професія – це основний вид трудової діяльності. І яке ж задоволення ми відчуваємо, коли в руках улюблена праця. Тоді ти просто щасливий і красивий, бо твоя праця підноситься до творчості.
     Чому я обрала професію бухгалтера? Дуже проста відповідь: ця професія – найкраща. З дитинства я завжди знаходила своє покликання у творчості: ще в дитячому садку я вперше почула чарівні звуки якогось музичного інструменту. Згодом я дізналась, що цей інструмент зветься фортепіано. А музика дедалі глибше входила в моє життя. І, чесно кажучи, сама не відчула, як опинилася в Хмельницькому кооперативному коледжі… Але, якщо дивитися на це з іншого боку, то я також люблю точні науки. Шаную в усьому порядок і послідовність, тому напевно і обрала цю професію. Взагалі, бухгалтерський облік – цікавий, вимагає від людини точності, чесності й правильності. Я, звісно, маю всі ці якості, але я – людина творча, й через те, що в майбутньому мрію бути самостійною, незалежною і займати важливе місце в суспільстві, то професія бухгалтера мені дуже знадобиться, бо розвиватиме моє мислення і збагатить духовно.
       За роки навчання інститут став мені рідним…
      Думаю, ні для кого не секрет, що любов – це одне з найвищих почуттів. У неї різні очі та вона завжди справжня. Любити можна рідних людей, природу чи навіть смак улюбленого морозива.
        А чи можна любити стіни, коридори, столи та стільці…хтось скаже, що все це неживі предмети, хтось, хто не навчається в моєму коледжі. Насправді – він живий, у нього є тіло – будівля, душа – студенти, серце – викладачі.
         Це місце, не просто навчальний заклад, це справжній храм науки, який вчить не лише вправно володіти своєю професією, а й жити у непростому сьогоденні.Вступивши до ВНЗ, я зрозуміла, що тут надані всі можливості для того, щоб хобі не відходило на другий план! Викладач вокалу, хореограф, які займались зі студентами. Вже створені гуртки дуже зацікавлювали своїми виступами та щоразу поповнювались новими кадрами, що давало змогу ставити ще цікавіші постановки та ще оригінальніші виступи.
   У час навчання мені вдається поєднувати: навчальну роботу (я студентка випускного курсу бухгалтерського відділення); громадську роботу (я є представником студентського Віче); культурно-дозвіллєву діяльність – як керівник музичного гурту «Мерилін»; волонтерську роботу. 
     Ставши студенткою, мені здавалось, що роки навчання – це надзвичайно довго, і я встигну зробити все. За роботу взялась з перших днів: участь та перемога у конкурсі «Ми шукаємо таланти», «Міс інституту - 2010», друге місце у Всеукраїнському конкурсі «Студентські перлини – тобі, Україно!»……….
        Ось і він – третій курс. Пік гори під назвою студентські роки. Все, що ти знаєш, все, що ти вивчив тобі знадобиться саме зараз! Але не тільки знання потрібні різносторонній, активній людині, яка щоразу доводить, що студентські роки – це не лише книжки, бібліотека та нудьга, а й активна участь у культурно-мистецьких заходах у ХКТЕІ та й, звісно ж, і сама організація їх! Побачивши на перших заходах, що серед першокурсників є дуже талановиті, мені захотілось взяти ініціативу у свої руки. Я запропонувала організувати студентське об’єднання – вокальний гурт, який було названо «Мерилін». Запитаєте чому? Тому, що всі дівчата та хлопці, які записались являються надзвичайно артистичними особистостями. В кожного своє «я», не схоже на інше. Ми одразу ж взялись за роботу, адже в нашому закладі щотижня проходить мистецький захід, конкурс або відкрита виховна година на найрізноманітнішу тематику. І вже на день викладача нам вдалось виступити із прем’єрою! Колектив гідно представив та захистив честь вокального гурту піснею «Мама Марія» із репертуару Річі Е Повері. Нам вдалось вивчити пісню на італійській мові за один тиждень! Після цього ми сміло можемо сказати, що для нас немає нічого нереального!
       Але на жаль, є діти, яким ніколи не вдасться відчути маминої ласки, батьківської підтримки. Тому ми вирішили організувати доброчинну акцію «З Миколайчиком у душі», за допомогою якої ми зберемо кошти, закупимо на них подарунки та відвідаємо дитячий будинок-інтернат, для того, щоб створити для кожного маленьке свято. Також окрім подарунків ми даруватимемо гарний настрій своїми номерами художньої самодіяльності, адже найкращий подарунок – це весела пісня!І я сподіваюсь, що це не остання добра справа, яку було організовано від щирого серця! 
       ХКТЕІ – мій вибір, моє майбутнє.
     Якою я себе бачу через декілька років?… Щоб краще розповісти про мої плани на майбутнє, я пропоную вам уявити символічний багатоповерховий будинок. Перший поверх у ньому займає здобуття вищої освіти - після закінчення ХКК я мрію продовжити навчатися на економічному факультеті мого інституту.
      Другий поверх мого «будинку планів» займає творча самореалізація. Я, звісно, буду продовжувати творчо самореалізовуватись.
       Є у моєму будинку ще й третій поверх – перспективна і цікава робота. То нехай же сходинки цього «будинку мрій» ведуть мене до головного у моїх планах – стати самодостатньою особистістю…