Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом. 
Л. Костенко

     Кожна дитина повинна зрости в сім'ї, теплі та батьківській любові. На жаль, багато маленьких особистостей сьогодні позбавлені усього цього. Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського тепла і опіки – це біль і біда України. Здавалося б, сучасна європейська держава, в якій не повинно бути стільки юних громадян, що не отримують належного виховання, турботи, любові. Однак парадокс: щороку в нашій державі зростає чисельність дітей, позбавлених батьківського піклування. Догляд за ними, виховання стає обов’язком держави. Але таким дітям необхідно більше, ніж будь-кому усвідомлення того, що їх люблять, про них турбуються.
     З початку грудня в нашому навчальному закладі проводиться традиційна соціальна акція «Місяць добротворчості у ХКТЕІ».
     Після обговорень у викладацько-студентському середовищі було вирішено скоординувати зусилля студентів груп Б-921 (куратор Матіяш Т.О.) та Ф-922 (куратор Солтис Н.І.) для здійснення важливої справи, а саме: відвідання закладу, де виховуються діти, позбавлені батьківського піклування. З радістю приєдналась до доброї справи і викладач кафедри суспільних дисциплін, к.і.н. Петрова А. І. Організатором та ініціатором цієї акції була Тетяна Олексіївна Матіяш: «Ми довго міркували і про подарунки, і про формат проведення. Було вирішено, що спочатку кожен розповість у власній родині про своє бажання прийти до дітей із подарунком. Ми були вражені, як активно відгукнулись батьки: повні пакети випічки, цукерок, фруктів, вживаних, але гарних, добротних речей, іграшок. Ми спільно написали сценарій, придумали та інсценізували для дітей казочку «Рукавичка». Дуже тепло зустріли вихователі. Діти просто не сходили з рук. Емоційною атмосферою перейнялись і хлопці, і дівчата, які випромінювали добро! Можна скільки завгодно розповідати в аудиторії про моральні чесноти, милосердя, добрі справи, проте, щоб виховати усе це, слова малоефективні. Потрібно іти і творити».
     З давніх-давен в Україні до дітей з подарунками приходив не американський Санта-Клаус чи російський Дід Мороз, а свій, український  Святий Миколай: кому різку приносив, а кому – подарунки. Тільки з подарунками та гарним настроєм завітали у гості майбутні бухгалтери і фінансисти в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик». Звичайно, спершу усі трохи ніяковіли, придивляючись один до одного, однак поступово ця прохолода зникла і усі, як старші, так і менші, водили разом хороводи, співали пісень, провели конкурс на кращий віршик від малечі, яка до усіх подій, що відбувалися, поставилась з дорослою серйозністю. Несподіваним подарунком для вихованців стала казка-інсценізація «Рукавичка», яку з дитинства усі знають і люблять. Зустріч відбулася в дружній, теплій, майже сімейній атмосфері.
     На жаль, свято завершилося, настав час розлучатися, але ненадовго… Під час прощання були і сміх, і сльози, як малих діток, так і дорослих студентів та обіцянки незабаром знову зустрітися.
     І переконані, якщо буде якомога більше таких справ, то світ стане добрішим, а життя радіснішим.