Моя найкраща в світі сторона!
Чарівна, неповторна Україна!
Для мене в цілім світі ти одна
І рідна, й мила, дорога, єдина!

     Вересень 2014 року - особливий, бо ніколи мелодія першого дзвоника не була ще такою бажаною, довгоочікуваною та, водночас, сумною.
     Нас глибоко вразив урок знань з промовистою назвою. що що відлунює в усіх серцях - "Україна - єдина країна"!
     Україна! А яка вона? Якщо замислитися на хвилинку і спробувати виразити усе те, що спливає на думку, почувши це тепле слово, одразу починаєш відчувати якусь особливу теплоту на серці. Важко пояснити ці емоції. Разом із материнським молоком кожен із нас отримав стійкість духу, непохитність віри, стрімку наполегливість і, водночас турботливу ніжність до інших, співчутливість, мудрість та бажання справедливості. Саме ці риси і є характером нашої Батьківщини. Вона щедро ділиться із нами цими якостями. Тому в усьому світі до українців ставляться шанобливо. Адже доброта завойовує серця.
     Якщо звернути увагу на зовнішню красу, слід поглянути на карту нашої Батьківщини. Просторі лани, густі ліси, глибокі ріки, безкраї поля, квітучі сади, затишні вулиці, охайні двори, де живуть родини у власних будинках чи багатоповерхівках. В селі чи в місті, всі ми живемо в одній державі – Україні, яка і є для нас спільним домом, єдиною країною.
     Художньо митці зображають нашу неньку в образі молодої красивої дівчини. Так, вона ще зовсім юна, проте сповна відчула на собі насильство безпощадних загарбників. Прикро, що в цьому списку знаходиться та держава, яка пов’язувала себе з Україною родинними узами. Нещодавні події, нахабне вторгнення на нашу територію відкрило всю повноту лицемірства, відсутність найменших проявів моральності та виклик самому Господу Богу. Адже братовбивство – один із найстрашніших гріхів.
     Ворог забув, що козацький дух безсмертний. Він передається із покоління в покоління. Ми – єдині. Україна – єдина країна для свого народу. Ось уже більше ніж пів року українці підтверджують те, що немає нічого, що б зламало дух єдності, будь то моральне залякування чи фізичне насильство. Ми вистоїмо, адже ми – одне ціле!
     Згадаймо свою історію. Ніколи українці не займалися варварством. Наші пращури всі сили направляли на те, щоб розвинути свою територію: будували, обробляли землю, встановлювали дружні контакти із сусідами, гостинно приймали їх. Навіть сьогодні чимало нащадків поколінь іноземців проживають на території України і вже самі, настільки зріднилися із нашою землею, прониклися її духом, що також гордо  називають себе українцями. Володіють почуттям єдності.
     Нам не притаманно здаватися. Кожен відчуває, що в єдності ми вистоїмо. Болючі моменти, події, криваві картини сьогодення запеклих боїв, що точаться на Сході нашої держави, нікого не залишили байдужим - від малечі дошкільного віку, до ветерана ще минулої, Другої Світової Війни. Стискається серце, коли чуєш, скільки невинних людей гине через невиправданий цинізм ненаситних загарбників. Боляче бачити, як матері хоронять синів, дідусі онуків, діти батьків… немає цьому прощення.
     Звичайно важко триматися і сподіватися, залишатися стриманими. Проте, пригнічення – це теж важкий гріх. Слід пам’ятати про це і не полишати віри. Усім, чим лише можемо, підтримувати один одного, наших захисників, самих себе. Починати свій день із молитви і закінчувати його так само. Ще більше розвивати в собі оцю, так необхідну наразі, єдність простими людськими вчинками у повсякденному житті. Не залишатися байдужими. Славити нашу Батьківщину. Ми – єдині, і в цьому наша сила! Єдність у нас не відбере ніхто і ніколи!

 Любов у нас до Батьківщини, іде із серця глибини.
Ми – патріоти України, її ми дочки і сини.
І сила, й мудрість до людини, від матері – вітчизни йде.
Ми – патріоти України, і кращої нема ніде!