МАТЮШИН МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
- перший директор Хмельницького кооперативного технікуму, учасник Великої Вітчизняної війни

«Святий Микола Чудотворець -
Благодійник наш і покровитель:
Микола Миколайович Матюшин - 
Науки і мистецтв цінитель.
Не раз за бойові заслуги нагороджений
І, будучи в зеніті слави,
Трофей привіз з собою неушкоджений:
Царицю музики - скрипку Страдіварі»

     Микола Миколайович Матюшин народився 1 грудня 1917 р. в селі Тройца-Орловка, Єпіфанівської волості Тульської губернії (нині Горловський район Рязанської області). З раннього дитинства відчув потяг до малювання. Навчаючись у школі, відвідував студію образотворчого мистецтва. З того часу не розлучався з олівцем і фарбами. Завжди у вільну хвилину малював.
     У 1937 р. закінчив Орєхово-Зуєвський робітничий факультет, а в 1941 р. - Московський інститут радянської кооперативної торгівлі. Микола Миколайович учасник Великої Вітчизняної війни: з 1941 р. воював під Москвою, брав участь в обороні Кавказу і Криму, в складі діючої Армії воював у Чехословаччині, Румунії, Угорщині, Польщі.
     Демобілізувався 20.10.1946 р. в чині капітана. За бойові заслуги нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, двома орденами «Красная звезда», одинадцятьма медалями, грамотами Верховного Головнокомандувача.
     Про ті далекі фронтові та повоєнні роки нагадують пожовклі аркуші паперу з зображенням поля битви та фронтових друзів. Член КПРС з 1946 р.
     З жовтня 1946 р. по червень 1971 р. працював у системі споживчої кооперації виїзним викладачем, завучем технікуму та училища, з 1957 р. по 1971 р. - директором училища і технікуму.
     У 1959 році за його безпосередньої участі технікум було передислоковано з м.Кам'янця-Подільського до м. Хмельницького у нову трьохповерхову будівлю.
     Високоосвічений кооператор, принциповий керівник з неабиякими організаторськими здібностями, тонкий поціновувач науки і мистецтва, чесна і порядна людина. За короткий час Матюшин М.М. зумів сформувати висококваліфікований педагогічний колектив, який гармонійно поєднував освітню і виховну діяльність.

ЛЮБИЦЬКИЙ ТРИФОН ВАСИЛЬОВИЧ 

     Любицький Трифон Васильович народився 12 лютого 1923 р у селі Великі Юначки Антонінського району Хмельницької області в сім'ї селян. Хоча хлопчик рано втратив батька, але ніколи не падав духом, завжди досягав поставленої мети.
     У 1940 р. на відмінно закінчив 10 класів і вступив на І курс Вінницького медичного інституту, залишивши його у червні 1941 р.
     В 1943 р був вивезений в Німеччину.
     З травня 1945 р служив рядовим у лавах Радянської Армії в м. Пірна (Німеччина) у військовій комендатурі.
     Після демобілізації працював на Антонінському цукрозаводі обліковцем, бухгалтером, контролером-нормувальником, на будівництві залізниці.
     З вересня 1946 р навчався у торгово-кооперативній школі, а після її закінчення працював у цьому закладі бухгалтером до 1953 року.
     З 1949 по 1954 роки навчався у Всесоюзному заочному інституті радянської торгівлі.
     З 1950 року працював викладачем бухобліку Кам'янець-Подільської торгово-кооперативної школи, з 1957 р. - викладачем Кам'янець-Подільського кооперативного технікуму, тоді завучем Хмельницького кооперативного технікуму (1959 - 1961 рр.), завідувачем Хмельницького навчально-консультаційного пункту ЛТЕІ, а з 5 липня 1971 р. по 18 січня 1977 р. - директором Хмельницького кооперативного технікуму.
     Роботу колективу Трифон Васильович спрямував на збільшення контингенту, покращення практичних умінь і навичок учнів технікуму, підвищення педагогічної майстерності викладачів.
     У 1974 році відкрито нову спеціальність - «Організація кооперативної торгівлі товарознавства товарів народного споживання».
     Відповідно до вимог організації навчально-виховного процесу створюються нові лабораторії з товарознавства, хімії, іноземної мови, технологічного обладнання підприємств громадського харчування та інші. 

     КУЧЕРЕНКО МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

     Микола Васильович Кучеренко – визначний керівник, прекрасний наставник, мудрий Учитель багатьох поколінь студентів та викладачів, Відмінник радянської споживчої кооперації, кавалер ордена Дружби народів, Почесної трудової відзнаки «Знак Пошани» Центральної спілки споживчих товариств України, «Ветеран праці», колишній Почесний директор Хмельницького торговельно-економічного коледжу, який 27 років пропрацював на посаді директора кооперативного технікуму.
     Микола Васильович запозичив у найдорожчої йому людини - Василя Миновича  Кучеренка -  уміння чесно працювати, сповна віддаватись дорученій справі.
     Батько – Василь Минович - започаткував династію кооператорів ще у 1925 році. Працював продавцем, завідувачем магазину, головою сільського споживчого товариства, був делегатом V з’їзду уповноважених споживчої кооперації СРСР (червень 1958 року). Понад півстоліття віддав споживчій кооперації.
     Троє дітей  Василя Миновича та Анастасії Гнатівни стали кооператорами.
     У мальовничій  Борщагівці на Вінниччині першм із дітей пішов шляхом кооператора М.В.Кучеренка.
Після закінчення школи у 1955 році вступив юнак до Вінницької торгово-кооперативної школи, набув знань з основ обліку, товарознавства, планування. А потім була служба в армії, освоєння цілинних земель. У 1958 році хлопця зарахували студентом до Львівського торгово-економічного інституту, де й здобув спеціальність економіста.
     Тут і зустрів своє кохання – Софію. Після закінчення інституту молоде подружжя Кучеренків за направленням поїхало на Хмельниччину. Близько року очолював Микола Васильович плановий відділ Ярмолинецької  райспоживспілки, а з 1965 року – Хмельницької райспоживспілки.
     Згодом – керівник планово-економічного відділу промтоварного управління та оптово-роздрібної контори Хмельницької обласної спілки споживчих товариств.
     Професійність, порядність, вміння працювати з людьми стали вирішальними аргументами його призначення на посаду директора кооперативного технікуму. Цій кропіткій і благородній справі він віддав майже 10 тисяч днів (педагогічної та виховної діяльності) повсякчасних турбот та організаційних клопотів, уваги до кожного викладача – співробітника  та кожного студента – майбутнього професіонала. Більше 20 тисяч дипломів підписані рукою Миколи Васильовича.
     У складне десятиріччя становлення незалежності України, Кучеренко Микола Васильович максимальні зусилля   спрямував не лише на збереження закладу, його позитивного іміджу та затребуваності на ринку освітніх послуг Хмельниччини і Поділля, але й на розвиток – стрімкий та невпинний поступ вперед. В навчальному закладі було відкрито нові спеціальності, уведено в експлуатацію найкращий в області гуртожиток. 
     Головний акцент однозначно було зроблено на якості та доступності освіти, що розкрився у таких складових: педагогічній майстерності викладача, комфортності у навчанні та побуті студентів, поєднанні освіти, науки, практики як запоруки конкурентоспроможного на ринку праці фахівця.
     Микола Васильович  зумів згуртувати навколо себе  колектив однодумців – розумних, відданих справі та закладу, творчих та натхненних.
     Мудрий керівник трепетно відчував вимогу часу, тому, ідучи на заслужений відпочинок, покладав великі надії та ставив фундаментальні завдання своїм наступникам, щиро бажав зростання та розширення рідному душі кооперативному. І як завжди – не помилився.
    Нині його ідеї втілюються в життя!